• Zero tolerance mode in effect!

Новости Украины #3

Igor Lutsenko

Нижче – надзвичайно яскравий текст (не мій) про те, що буде з Кримом у наступні кілька років. Спойлер – солончакова пустеля під російським прапором. Джерело – у коментарі.
***
Запам'ятовуйте Крим сьогоднішнім, тому що скоро ви його не впізнаєте.

Електрика, газ, продовольство, транспортне сполучення - це проблеми Криму? Так, звісно. Але всі вони тьмяніють у порівнянні з головною, фундаментальною проблемою.

Вода.
Вода - це не тільки «попити», «попрати» і «помитися». Це не тільки заводи, каналізація та сільське господарство. Після війни населення Криму становило 379 тис.

Правда, з урахуванням того, що до цього було депортовано все кримськотатарське населення.

І тим не менше, задумайтеся про цифру – 379 тис. проти сьогоднішніх близько 2,5 млн.
Причина нечисленності післявоєнного Криму до неподобства проста - була заселена лише вузька приморська смуга, та ще передгір'ях Кримських гір.

Тому що тільки тут відбувалося накопичення опадів в горах, які джерелами і річками, стікаючи до узбережжя і в долини, давали людям прісну воду.

Вся решта території представляла собою великі солончакові степи, не тільки не придатні для сільського господарства, а й для існування людей, оскільки прісної води в степовому Криму не було. Взагалі.

Зовсім. В колодязях і свердловинах - розсоли. Власне, як і належить бути на посушливому і жаркому острові, оточеному з усіх боків морем.

І ось в Крим прийшов Північно-Кримський канал. Як сказати, прийшов.... Спочатку на Дніпрі побудували Каховське водосховище. Потім побудували власне канал і каскад насосних станцій, потім обладнали іригаційні мережі.

Майже два десятки років, неймовірні витрати.

І степовий Крим почали промивати. По 1 кубічному кілометру води в рік. 1 мільярд тонн.

Є такий термін, називається він «розсоленням» грунтів. Якщо довго-довго лити на солончаки прісну воду, то солі поступово будуть з грунту вимиватися, а над підземними розсолами сформується купол прісної води, що перешкоджає зворотному капілярному засоленню.

Грунт стане придатним для сільськогосподарського використання, а з прісного купола можна буде відбирати деяку кількість води для питного водопостачання. Значить, можна обробляти поля, сади і виноградники, будувати села, завозити людей.

Саме так і сталося з Кримом з будівництвом Північно-Кримського каналу. А потім з передачею Криму Україні почалася гігантська програма розсолення грунтів, перетворення їх у ріллі і виноградники. Десятками тисяч поїхали переселенці з України, в основному -хлібороби і тваринники

Населення Криму почала стрімко збільшуватися. 800 (Вісімсот) сіл і селищ в степовому Криму отримали автономне водопостачання.

І, звичайно ж - вибухове зростання промисловості. Всі основні підприємства Криму зобов'язані своїм ростом або взагалі появою воді Північно-Кримського каналу.

Тому що заводи - це не тільки виробничі потужності, найчастіше з великим споживанням технічної прісної води, але і люди, тисячі, десятки і сотні тисяч людей, які повинні мати можливість нормально жити, пити, їсти, митися, прати, вибачте - ходити в туалет, просто кажучи - постійно витрачати прісну воду.

І ось Північно-Кримський канал закрився. А населення Криму залишилося. І промисловість залишилася. І водоспоживання залишилося майже на рівні 2013 року, за винятком частини сільськогосподарських площ зі штучним зрошенням.

Крим почав стрімко «пропивати» свої запаси прісної води, які накопичувалися десятиліттями. Спустошуються водосховища, по-варварськи розбурюються і відкачуються залишки прісної води з ділянок, де вони 50 років формувалися за рахунок протоки води з каналу і системної іригації

І, звичайно, тут же задзвеніли перші дзвіночки. То тут, то там з свердловин вже пішла засоленная вода, подекуди з'явилися вже і розсоли.

Наука гідрогеологія каже, що Крим без масованого протоки прісних вод в будь-якому випадку повернеться до свого початкового солончаковому станом, оскільки капілярне підняття розсолів поступово засолить лінзи прісних вод, зробивши їх непридатними до використання.

Це процес довжиною років в 12-15, якщо його, звичайно, не прискорювати. Але його прискорили, рази в 3.

А тепер про головне.

Чим будуть займатися люди в 800 сільських населених пунктах Криму, коли навколо них відродяться солончаки, і не зможе рости не тільки хліб і виноград, а й навіть чагарникова акація? Що будуть пити ці люди?

Що будуть пити кримчани в містах, чим змивати в своїх туалетах, коли водосховища спорожніють остаточно, а в свердловини остаточно прийде розсол?

Про промисловість не буду, і так все ясно.

Крим приречений до повернення у далекий 1947 рік, коли населенню в 379 тис. з їх тодішніми надскромних потребами цілком вистачало води.

Але тоді і в Армянську жило близько 3 тис., а не більше 20 тис., як зараз. На заводі «Залив» в Керчі працювало від сили сотні півтори працівників, і не був він жодним містоутворюючим підприємством, як зараз ...

Машина часу зі скрипом понеслася на 60 років назад, і кримчани – її нещасні пасажири.

Пару ремарок в кінці.

Сподіваюся, ми всі розуміємо, що ніякі водоводи з Росії, навіть якщо вони і будуть, не в змозі зрівнятися з потужністю перекидання води з Дніпра, з якого на потреби Криму відбиралося близько 20% стоку цієї великої річки. Відтак не буде протоку солончаків, отже - читай вище.

Ви помітили, що слова «туристи», «відпочиваючі» взагалі ні разу не використані? Здається, зрозуміло, чому... Не до них.
 
https://www.ccifr.ru/news/nazvany-laureaty-premii-gazety-le-courrier-de-russie

Вечер продолжился вручением премии лучшему журналисту: в этой номинации были представлены Виталий Лейбин, Дмитрий Соколов-Митрич и Марина Ахмедова. Редакция газеты Le Courrier de Russie единогласно назначила победителем Марину Ахмедову – за непростой труд репортёра на Донбассе. Лауреат получала премию в сопровождении своей подруги Ирины Верещук, бывшего мэра города Рава-Русская в Западной Украине. Марина Ахмедова объяснила, что «объективность не может быть абстрактной». «Каждый раз, когда я пишу репортажи о восточной Украине, я думаю о том, что их будут читать мои друзья с Западной Украины. И я стараюсь писать так, чтобы их не обидеть», — отметила Марина.

Марина Ахмедова — это писавшая про кококорателей и фофыздов ВСУ. Неплохте, однако, кореша у кандидата в мэры Киева.
 
Эпидемия тьфутости. Заражение унылости. Нуклеин жалкости.

Мало каши этот вирус в детстве ел, любой рядовой чекист после пары недель стажировки на Лубянке этот вирус как фисташкову скорлупу щёлкает, даже если паралитик в возрасте.


«Информация о том, что Харьковский городской глава находится в коме, не соответствует действительности. Состояние Геннадия Кернеса не вызывает у врачей опасений за его жизнь. Информация, которую Харьковский городской совет получает из клиники «Шарите», позволяет рассчитывать на скорое возвращение Геннадия Кернеса в Харьков», - говорится в сообщении
 
 
EZNA3bxXYAYNgK4
 
Аркадий Бабченко:
Хотите честно? Я хочу, чтобы безвиз был отменен. Ибо нефиг. Если не доходит через голову - пусть доходит через задницу. Потому что предупреждали. Я вот лично предупреждал. Один из. Конкретно про безвзиз.
Семьдесят три процента думали, что оно все с неба падает, да, друзья мои? Вот оно само в руки как-то оп, и свалилось. Пока барыга там в Липецкой фабрике воровал.
Ок. Значит, снова берем формулу, раскладываем на члены и заново ищем икс.
Как оно все работает и почему так получается.
Сейчас слишком хреновый момент, чтобы Украина была населена идиотами. Слишком большая цена уже заплачена. Не может она быть пущена по ветру.
Я хочу, чтобы Украина была населена умными людьми.
А образование - дело трудное. Дорогое. И это больно.
Был вот тут полтора года назад один мужик, который как прокаженный по Европам бегал, договаривался, упрашивал, выбивал, добивался, реформировал - и вложил в руки готовое.
Нет? До трех четвертей не дошло?
Ок. Возвращаем вложенное обратно. И начинаем добиваться сами.
Потому что то, что падает с неба на халяву - почти никогда не ценится.
Значит, будем ценить то, чего добьёмся потом.
Томос, Томос. Он нам нафиг не нужон, этот томос ваш (с).
А не дойдет с учебником про безвиз - будет с учебником про кредит МВФ.
А не дойдет с ним, будет факультативный курс "Как сделать доллар по сто".
А не дойдет и с ним...
И начнем все сначала. С девяностых примерно. Ножками-ножками. Долго-долго. По шажочку. По миллиметру.
Но - сами. Сами. Главное - сами.
Особенно - белые польта. Вот вас друзья, я искренне приветствую от всего сердца.
И вот когда на это дело будет потрачено ещё лет двадцать - да-да, если безвиз будет отменен, то второй раз на ура-аля-улю его уже никто не даст, даже если случится чудо и через четыре года вернется клятый барыга, всё, этот вопрос будет закрыт, надолго, обратный путь будет оооочень длинным, дольше, чем в первый раз, о чем тоже предупреждали, тот же я и предупреждал - но вот тогда и только тогда ценность будет понята.
И безвиза. И Томоса. И мовы. И армии. И достоинства. И свободы. И независимости. И суверенитета. И страны.
Мне слишком дорога Украина. Слишком дохрена в неё вложено. В том числе и мной самим. Вся прежняя жизнь вложена.
А у вас это все есть, вам это все с неба упало, и вы готовы это профукать потому что... Блин, да я даже не знаю, почему. У меня это в башке даже не укладывается. Потому что вам клоун х…м по роялю поиграл и с телевизора сказал про страну-проститутку?
Я хочу, чтобы этот урок был выучен на пять. Потому что иначе никак.
 
Что несет сей товарищ хрен поймешь.

Сабж
 
Хорош сочинять))) . Не 20 тр ,а 40+ тр у нас зп ппс (530 баксов).
За 20 даже продавцом в супермаркет никто не пойдет.
Это провинция причём. В областных центрах повыше.
интресно, как с зарплатами от 40+ получается средняя зп в органах 39 (задумчивый смайл)?
 
Хорош сочинять))) . Не 20 тр ,а 40+ тр у нас зп ппс (530 баксов).
За 20 даже продавцом в супермаркет никто не пойдет.
Это провинция причём. В областных центрах повыше.

Люблю рАсссказы о зарплате в России и что за 20 тысяч рублев они даже в туалет не ходють.

Там вообще малЮхенькими буковками под картинками написано - без дополнительных оплат и надбавок.
 
Назад
Сверху Снизу