• Zero tolerance mode in effect!

ВС Украины

Олексій Петров

3 Std. ·
Нет... я сейчас не про арест Пашинского за возможное превышение пределов допустимой самообороны. И даже не про суд над Гладковским (Свинарчуком), которому внезапно инкриминируют какую-то мутную историю 2016 года. Кстати, а как же блистательные мультфильмы Бигуса «Следствие ведут колобки»? Там же всё было так гениально доказано, что и доказывать ничего не нужно. Вот же мультфильм, читай, что это готовая доказательная база. Осталось только в суд отнести. Но как-то всё сдулось к октябрю. Как-то всё сошло на нет. Оно то и понятно, ведь цель этих мульти-пульти была совсем иная и стоит заметить, что цель была достигнута. Даже фигуранты скандала стали среди свиты Слуг мелькать! Странно, да?!

Но речь про другое. Совсем другое!

Я сейчас про 2014, 2015 и наверное даже 2016 год. Нет, всё же лучше про 2014-й. Вот прямо хочется вспомнить лето - осень. Помните, в чем, на чём и с чем начали воевать? В марте 2014 года ни одного бронежилета, а в октябре уже батальоны территориальной обороны были на сто процентов экипированы брониками и шлемами. (Наш батальон уж точно. За день до отправления в АТО, каждый из нас получил на складе элементы индивидуальной бронезащиты). И если покопаться в наших эмоциях. Если вспомнить те дни, то скажите, сильно ли каждого из нас тогда интересовало каким образом на складах очутились тысячи бронежилетов и шлемов?! Не волонтерских, а уже тех, которые государство поставило. Кто задумался тогда таким вопросом, «Где взяли деньги? Тендер когда был?... Процедуру соблюдали?... А может стоило подождать и другие аналоги рассмотреть? Может дешевле получилось бы?».
Но!... На войне всё, что тебе необходимо, нужно здесь и сейчас. А желательно здесь и позавчера.

И ведь воевать начинали на технике, вежливо одолженной на заводах и фабриках. Видавшие виды «газоны», «зилы» и «буханки». Про школьные автобусы стоит вспоминать? Или не нужно? Армия требовала поставки техники как можно быстрей. Украинской, китайской, белорусской… да хоть мадагаскарской. Какой угодно! Но сегодня! Сейчас! Сию минуту! И продолжает требовать. Так как мы в своё время очень хорошо подготовились к войне. Практически идеально. Так охрененно, что выход любой бригады туда или обратно, превращался в многокилометровую вереницу умерших «бэтэров», «шишарей» и «газонов», которые одиноко стояли на обочине. И на новенькие «Кразы» или «Мазы… тобто Богданы» которые позже стали получать другие бригады или батальоны, мы смотрели открыв рот. И в голове была одна мысль, «Эхххх… Нам бы такие!». Но времена прошли. И теперь вдруг оказалось, что как-то не так техника была приобретена! Как-то не идеально! Нужно было наверное подождать сезонных скидок. Вот только воюющая армия ЖДАТЬ НЕ МОЖЕТ!

И вообще. Спросите сначала у тех пузатых и звездных, кто сейчас сидит в сторонке и хихикает злобно, звезды свои полируя, «Куда девались миллиардные оборонные бюджеты 2007…2010…2012 годов? Почему воевать начали в железных каска?». Но я уверен, что не спросят. Не хайпово это сейчас. Информационного шоу не получится. А после двух ооооохххх каких Майданов, нужно именно шоу. По громче. Да по ярче. А за этой, притянутой за уши ширмой, пока можно будет спрятать договорняки с россией. И даже то, что матерые сепары пешком гуляют по Киеву, никого не заинтересовало. Не то это шоу. Масштаб не тот!

P.S. А это еще некоторые слуги, по науськиванию одного контрацептива, не вспомнили про волонтеров, которые контрабасом (нарушение закона), как навьюченные мулы таскали через границу всё необходимое для воюющей армии. Но вспомнят… И не только это и не только им. В этом уже я не сомневаюсь!

P.P.S Фото было сделано почти пять лет назад. Где-то между Селидово и Донецком. Мы еще необстрелянные. Новенькие. Пороха не нюхавшие. В новеньких касках «Темп» и бронежилетах «Корсар». Интересовало ли меня тогда, сколько же стоит мой броник и можно ли было купить дешевле? Нет… Я об этом даже не думал! Другие мысли были!
 
Рух Опору Капітуляції
·
16 АРГУМЕНТІВ ПРОТИ БЕЗДУМНОГО ВІДВЕДЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬК
Мусимо констатувати, що з тих пір, як помічник Путіна Сурков озвучив в якості необхідної умови для зустрічі “нормандської четвірки” – політичних лідерів Німеччини, Франції, Росії і України – відведення наших військ в районах Петрівського в Донецькій області та Золотого в Луганській області[1], нова українська влада почала “гнати коней” в питаннях відведення і демонструвати якщо не байдужість до доль мешканців майбутньої розширеної “сірої зони”, то вкрай небезпечну некомпетентність.

Цей текст підготували ветерани поточної російсько-української війни, правозахисники та благодійники для того, щоб спробувати пояснити прихильникам квапливого відведення його основні військові, безпекові та гуманітарні небезпеки.

1. СЕМИ ДНІВ “ТИШІ” НЕДОСТАТНЬО. Попри те, що новий Командуючий ООС називав обстріли з боку супротивника “поодинокими випадками порушення режиму тиші”, вогонь по українським військовим позиціям та населеним пунктам ведеться систематично вздовж всієї лінії зіткнення. Навіть за період часу з початку відведення наших військ від Станиці Луганської маємо десятки вбитих та десятки поранених українських військових. В нещодавній заяві під час прес-брифінгу в Ризі новообраний Президент України Володимир Зеленський публічно дав зрозуміти, що виступає за швидкий початок відведення українських військ в районах Золотого та Петрівського, чого вимагає від України Кремль, попри навіть нещодавню загибель українських воїнів на інших ділянках фронту[2]. Під час цього ж прес-брифінгу Зеленський продемонстрував свою неінформованість щодо того, що в районі Золотого “режим тиші” насправді не дотримується[3][5]. Це вочевидь є проявом крайньої слабкості в перемовинах, і спонукатиме Кремль продовжувати залякувати нову українську владу включно з подальшою ескалацією на фронті. На нашу думку, команда нового Президента України має консолідувати західні уряди-партнери, щоб поставити умову для продовження будь-яких подальших перемовин Росії з Україною – Кремль та проросійські бойовики мусять спершу протримали вздовж всієї лінії зіткнення “режим тиші” без жодного пострілу впродовж значно тривалішого часу (наприклад, півроку).

2. ВІДВЕДЕННЯ НЕ ГАРАНТУЄ ПРИПИНЕННЯ ОБСТРІЛІВ. Нова українська влада стверджує, буцім проросійські та російські військові втратять сенс обстрілювати в т.ч. населені пункти після того, як будуть відведені українські війська. Проте в різної зброї - різна далекобійність. Тому навіть якщо продовжувати розширювати “сіру зону” в Донецькій і Луганській областях, супротивник зможе обстрілювати наші позиції та наступні за розширеною “сірою зоною” населені пункти зброєю все більшого й більшого калібру - мінометами, “Градами” і т.д.

3. СУПРОТИВНИК МОЖЕ АТАКУВАТИ ОДРАЗУ ПІСЛЯ ВІДВЕДЕННЯ. Нова українська влада стверджує, буцім в процесі відведення наші війська не знижуватимуть рівня боєвої готовності. Проте через нестримне бажання нашої влади провести “нормандську зустріч” з Путіним якомога швидше, саме відведення планується похапцем. Тому нові позиції, на яких мали б закріпитися наші війська, ще не облаштовані відповідним військовим чином. Супротивник тим часом не відводить від лінії зіткнення важке озброєння та техніки.

4. ЖОДНИХ ГАРАНТІЙ, ЩО ВІДІБ’ЄМО НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ В РАЗІ АТАКИ. Нова українська влада стверджує, буцім після відведення наші війська в разі загострення ситуації та провокацій здатні швидко і вчасно повернутися на попередні позиції. Та з огляду на підступність і агресивність ворога, а також накопичення важкого озброєння та іншої військової техніки вздовж лінії зіткнення, проросійські та російські військові сили все ж можуть захопити ділянки розширеної “сірої зони” з українськими населеними пунктами, та закріпитися в них. Особливості ж біографій нових Міністра оборони України та Командуючого Операції об’єднаних сил[4] не свідчать про те, буцім вони зможуть вчасно віддати потрібні накази, щоб цьому запобігти, або щоб відбити назад захоплені супротивником території.

5. ЖОДНИХ ГАРАНТІЙ ВИЖИВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В РАЗІ НАСТУПІВ. Нова українська влада стверджує, буцім забезпечення безпеки місцевого населення - це “головний принцип” процесу відведення українських військ. Проте загальновідомо, що під час військових атак на населені пункти можуть загинути їх мешканці. Це може трапитися як під час російських наступів, так і під час українських контрнаступів.

6. БІЛЬШЕ КІЛОМЕТРА. Нова українська влада стверджує, що її мета – поетапно відвести українські війська вздовж усіх 450 кілометрів лінії розмежування. І буцім зараз відведення відбудеться лише на кілометр з нашого боку фронту. Але насправді наші війська не стоять вздовж фронту суцільною лінією. Тому якщо від якогось населеного пункту угрупування наших військ і буде відведено чітко на кілометр, то відстань до інших населених пунктів, що поряд, сягатиме вже декількох кілометрів. До того ж, на окремих ділянках фронту цей кілометр припадає на низину, де наші війська опинились би під загрозою ударів супротивника. Тож на таких ділянках реальне відведення військ насправді відбудеться на додаткові кілометри далі. Усі ж населені пункти між позиціями наших і ворожих військ в такий спосіб опиняться в розширеній “сірій зоні”. Після відведення в районі Золотого, зокрема, в “сірій зоні” опиняться 124 будинки села Катеринівка, де мешкає близько 200 людей. Є й інформація[5], що в “сірій зоні” також опиниться Золоте-4, в якому мешкає 529 людей, 73 з яких - діти.

7. ВЛАДА ПЛАНУЄ ДИСКРИМІНУВАТИ МЕШКАНЦІВ-СУПРОТИВИКІВ ВІДВЕДЕННЯ. Заради зустрічі в “нормандському форматі” представники нової влади почали відверто дезінформувати українське суспільство, буцім геть усе або більшість місцевого населення підтримує відведення українських військ[6], а також вигадувати цифри псевдоопитувань на підтвердження цих тез[7]. Насправді ж погляди у людей різні. Зокрема, в Золотому-4 дійсно був мітинг на підтримку розведення сил воюючих сторін, але на нього вийшла менша частина мешканців населеного пункту[8]. До того ж, точно відомо про мітинги в т.ч. стихійні в ті ж дні в Золотому-4 з позицією проти відведення українських військ, учасники яких підписали письмову заяву на цю тему[9]. Також нещодавно відбувся мітинг місцевих мешканців проти відведення в Станиці Луганській[10]. Частина ж мешканців через острах не висловлюється публічно на тему розведення[8]. З огляду на намагання представників нової української влади сформувати в більшості мешканців прифронтових населених пунктів публічну позицію на підтримку розведення, або хоча б видимість такої точки зору, виникає обґрунтоване припущення, що супротивників відведення планують дискримінувати. Що може призвести до фактичної втрати гарантій безпеки з боку української держави для таких мешканців розширеної “сірої зони”.

8. ВІДВЕДЕННЯ НЕ ГАРАНТУЄ ВИЖИВАННЯ ПРОУКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ. Проукраїнські мешканці населених пунктів розширеної “сірої зони”, мешканці-родичі українських військових, а також мешканці просто нелояльні до російської влади та влади проросійських окупаційних адміністрацій можуть бути вбиті, захоплені в заручники, ув’язнені чи віддані в сексуальне рабство внаслідок набігів російських та проросійських диверсійних груп, а також під час та після захоплення цих населених пунктів російськими та проросійськими військовими силами. Просто тому, що це вже часто відбувалося а територіях, підконтрольних угрупуванням так званих “ДНР” і “ЛНР”[11]. Здійсненню цих злочинів можуть з мотивів помсти сприяти проросійські мешканці цих же населених пунктів. Через ці загрози вже зараз проукраїнські мешканці можливої розширеної “сірої зони” приховують свою точку зору, справжні імена та свої обличчя від українських журналістів[8]. Ці люди переважно не мають власних коштів для того, щоб приватизувати або орендувати квартиру в безпечнішому місці, перевезти туди майно та сплачувати комунальні послуги. Тому на нашу думку, перед будь-яким можливим відведенням українських військ необхідно розробити та впровадити державну програму по переселенню людей, які не хочуть жити в розширеній “сірій зоні”. Така програма має фінансуватися за рахунок місцевого і державного бюджетів з залученням благодійних коштів в т.ч. іноземних.

9. ПОЛІЦІЯ НЕ ВРЯТУЄ. Нова українська влада обіцяє, буцім безпеку мешканців розширеної “сірої зони” забезпечуватимуть посилені підрозділи поліції. Проте згідно з нашою інформацією від самих поліцейських[12], в підзаконних актах, які будуть регулювати діяльність поліції в розширеній “сірій зоні”, ця територія буде вважатися демілітаризованою, а працівники поліції будуть озброєні максимум гумовими кийками, газовими балончиками та наручниками. Це сприятиме одному з головних безпекових ризиків, оскільки проросійські бойовики періодично викрадають, катують й вбивають простих прифронтових мешканців[13], причому викрадають в т.ч. з територій, які вважаються підконтрольними українським силам. Чергування поліції в населених пунктах “сірої зони” буде відбуватися лише з 7 до 12 та з 13 до 23 години. У разі надходження інформації про злочини, наприклад, вночі на місце має виїхати патруль поліції без вогнепальної зброї (приїзд триватиме приблизно 20 хв. у випадку Золотого-4). Якщо ситуація загостриться, то патруль має викликати слідчо-оперативну групу (це ще 40 хв. у випадку Золотого-4), яка теж мусить бути без вогнепальної зброї. Посилення патрулів може бути групами швидкого реагування поліції - це, зазвичай, максимум додаткових п’ять поліцейських на одному авто, які теж мають бути без вогнепальної зброї. Слід додати, що зараз поліція взагалі не з'являється на демілітаризованих вулицях Станиці Луганської. А досвід мешканців “сірої зони” сьогоднішніх її розмірів показав в попередні роки, що в такі населені пункти дуже рідко приїздять дільничі, патрульні та слідчі в т.ч. на виклик та прохання про допомогу від місцевих[14]. Зокрема, відомі випадки, коли слідчо-оперативні групи приїздили виключно не далі КПВВ, куди їм українські військові передавали тіла померлих. Звідси виникає обґрунтоване припущення, що подібна практика продовжиться на усіх ділянках розширеної “сірої зони”. Слід прокоментувати також нещодавнє повідомлення Відділу комунікації поліції Донецької області про буцім-то близько 800 поліцейських, які буцім-то підготовлені для роботи на окупованих територіях. За нашою інформацією, єдиною підготовкою чи не більшості з них було періодичне заповнення анкети раз на три місяці з питанням про те, чи готові вони займатися цією роботою. Не відповідає дійсності також інформація Відділу комунікації поліції області про готовність матеріально-технічних ресурсів для “безперебійної діяльності” в цій сфері. Додамо, що поліцію в цілому не тренують для зіткнення з диверсійними проросійськими та російськими групами, або для повноцінних військових боїв у випадку наступу супротивника. Виникає також логічне питання, чи не висуне Кремль у відповідь на плани присутності української поліції вимогу про патрулювання в розширеній “сірій зоні” бійців проросійської так званої “народної міліції”. Це аж ніяк не сприяло б безпеці проукраїнських мешканців цих територій.

10. БЕЗЗБРОЙНІ ВІЙСЬКОВІ НЕ ВРЯТУЮТЬ. За інформацією закритої зустрічі Володимира Зеленського з частиною учасників сьогоднішніх вуличних протестів проти політики нової української влади щодо Донбасу, в розширеній “сірій зоні” планується присутність не лише поліції, але й військовослужбовців Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК). Раніше в склад цього органу входили також військовослужбовці офіційних збройних сил Росії, що одразу народжує питання про те, чи повернуться вони в скад цієї групи після відведення українських військ. Також існує інформація про прагнення представників проросійських сепаратистів потрапити в склад СЦКК[9]. Та найважливіше в цій темі те, що з української сторони цей орган буде представлений лише невеликою кількістю офіцерів, які будуть без зброї, оскільки розширена “сіра зона” буде демілітаризованою.

11. ОБСЄ НЕ ВРЯТУЄ. Останнім часом в нової української влади стало популярним видавати Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ в Україні за гарант безпекових питань. Тож опонуємо цій тезі ще до того, як вона виникла в дискусії про безпеку в розширеній “сірій зоні”. Слід наголосити, що СММ ОБСЄ є принципово неозброєною структурою. А внутрішні безпекові протоколи місії передбачають евакуацію її співробітників при будь-якому загостренні ситуації. До того ж, в Станиці Луганській, в районі якої нещодавно відвели наші війська, спостерігачі СММ ОБСЄ знаходяться не регулярно. З регулярного там - лише камери відеоспостереження, які вони встановили.

12. “БЛАКИТНІ ШОЛОМИ” - НЕ АБСОЛЮТНА ГАРАНТІЯ БЕЗПЕКИ. Розгортання міжнародної операції ООН з підтримання миру та безпеки в розширеній “сірій зоні” було б бажаним з огляду на розрахунок, що проросійські й російські бойовики не ризикнуть стріляти в військових західних країн. І, звісно, якщо Рада Безпеки ООН колись ухвалить таке рішення, то бажано, щоб в міжнародній операції не брали участь Росія та її політичні сателіти. Проте слід пам’ятати і те, що “блакитні шоломи” не завжди могли врятувати місцеве населення від ескалації насилля в інших країнах.

13. СТАНИЦЯ – НЕ ПОКАЗНИК. Нова українська влада називає селище міського типу Станиця Луганська “яскравим прикладом того, що система розведення працює” з червня 2019 року. Проте, по-перше, пройшло ще недостатньо часу, щоб стверджувати щось про стабільні позитивні результати для тамтешніх мешканців. Безпекові ж “перемоги” взагалі не пов’язані з відведенням українських військ: вже більше року - тобто задовго до відведення - тут не фіксувалися обстріли, від яких страждали б житлові райони, не було жертв серед мирного населення, тривалий час до відведення не було й жертв серед українських військових. По-друге, попри обіцянку нової української влади про відведення військ з двох сторін, проросійські сили свої війська насправді не відвели, а влаштували близ лінії розмежування дві нові вогневі точки[9][15] на панівній висоті, що забезпечує проросійським бойовикам ефективний вогневий контроль не лише всієї Станиці Луганської, але й частини сіл Макарове і Нова Кондрашівка. Спостерігаються і інші приклади саботування проросійськими силами процесу розведення сил у Станиці. Ну і по-третє, ситуацію з безпекою мешканців населеного пункту аж ніяк не можна назвати задовільною. Ще до відведення українських військ проросійські бойовики періодично викрадали, катували й вбивали простих мешканців Станиці[13], причому іноді викрадали на територіях, які вважаються підконтрольними українським силам. Сьогодні ж на місці розведення сил в Станиці навіть не ведеться патрулювання поліцією, туди також не заходять працівники СБУ[16]. Шляхи для проросійських та російських диверсійних груп відкриті як нижче по течії Донця [17], так і на східних підходах до населеного пункту. Якщо ворог чекає нагоди для нападу, то вже зараз має для неї всі можливості.

14. ВЛАДІ СПЕРШУ ВАРТО ДОВЕСТИ СПРОМОЖНІСТЬ ВИРІШУВАТИ ПРОБЛЕМИ МЕШКАНЦІВ НАЯВНОЇ “СІРОЇ ЗОНИ”. Нова українська влада обіцяє провести роботи з відновлення місцевої інфраструктури розширеної “сірої зони”. Проте на нашу думку, кращим доказом добрих намірів були б роботи з відновлення інфраструктури “сірої зони” в її сьогоднішніх розмірах. Досвід попередніх років показує, що мешканці тамтешніх малих населених пунктів близ лінії зіткнення давно є заручниками гуманітарної ситуації та рівня безпеки, які оцінюються як вкрай кепські міжнародними моніторинговими місіями[13], українськими благодійними[18] та правозахисними організаціями. Більшість таких сіл або не мають пасажирського сполучення з районними і обласними центрами, або таке сполучення є нерегулярним (автобус один-два рази на тиждень). Сюди рідко приїздять працівники ДСНС, дільничі, поліцейські патрулі та слідчі, а також бригади швидкої медичної допомоги. Люди гинуть від мін, обстрілів, відсутності вчасної допомоги. Населені пункти “сірої зони” бувають довго позбавлені газу, електро- і водопостачання. Зокрема, в 2018 році мешканці хутору Вільний (околиця Золотого-4) не мали електропостачання впродовж трьох місяців, в тому ж році були близько шести місяців без електропостачання були мешканці сіл Лопаскине та Лобачеве Луганської області, а мешканці селища Опитне Донецької області досі живуть без газо-, електро- і водопостачання з кінця 2014 року. В зимовий період домашніх тварин мешканців “сірої зони” з’їдають тварини-хижаки. Влітку ж тут часто трапляються лісові пожежі, які іноді перекидаються на будинки мешканців. Пожежі доводиться тушити самостійно, оскільки працівники ДСНС неохоче їдуть в “сіру зону”. В таких населених пунктах немає магазинів. Мешканці відчувають гостру потребу в вугіллі, дровах, паливних брикетах. Обмежений доступ в “сіру зону” суттєво обмежує можливості місцевих отримувати соціальні виплати, адмінпослуги, ускладнює доставку продовольства, товарів першої необхідності, медикаментів. Затоплення ж вугільної шахти в Золотому-3 в перспективі призведе до затоплення територій близьких сіл, вибухам накопиченого в підвалах будинків метану, забруднення води в усьому регіоні. Переважна більшість мешканців “сірої зони” в наявних її розмірах не мають достатньо коштів для того, щоб переселитися в безпечніше місце і закріпитися для життя там.

15. СЛІД ПЕРЕСТАТИ РОБИТИ ПРИФРОНТОВИХ МЕШКАНЦІВ ЗАРУЧНИКАМИ ПОЛІТИЧНИХ ІГОР. Останнім часом з боку представників нової української влади стало трендом маніпулятивно прив'язувати питання поліпшення гуманітарної ситуації в прифронтових населених пунктах до питання відведення українських військ. Буцім необхідною умовою поліпшення становища тамтешніх мешканців є саме відведення. Проте така позиція не відповідає дійсності. Покращувати гуманітарну ситуацію можна було як раніше, так і потрібно прямо зараз. Штучна ж прив’язка цих завдань української держави до питання відведення військ робить мешканців прифронтових населених пунктів заручниками як внутрішньоукраїнських, так і міжнародних політичних ігор.

16. СЛІД ПЕРЕСТАТИ РОЗГЛЯДАТИ ПИТАННЯ ВІДВЕДЕННЯ ВІЙСЬК ЯК УМОВУ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ “НОРМАНДСЬКОЇ ЗУСТРІЧІ”. Цей аргумент випливає з усіх вищеперерахованих. Доцільність або недоцільність відведення українських військ від сьогоднішніх позицій сьогодні має вирішуватись на національному рівні, в широкій відкритій дискусії з представниками різних соціальних груп українців. Керівництво Росії та його ситуативні партнери з урядів західних держав не мають диктувати українській владі чи проводити відведення, та в які строки його проводити. Якщо ж на національному рівні в Україні таки буде вирішено відводити наші війська на певну відстань, то його слід проводити якісно, зі справжніми, а не декларативними гарантіями безпеки для мешканців відповідних населених пунктів. Відмова від якісного підходу буде відмовою від життів, здоров'я і свободи українських громадян.

Аргументи підготовлені під загальною редакцією аналітиків громадсько-політичного руху “Межа”
 
Согласиться с ним можно только в том, что близко. Что мешало лупить например с трёх км? Если позиции противника хорошо разведаны может прокатить. Если нет то с замаскированной позиции того же АГС может нехило прилететь в ответ.
По поводу корректуры пусть не цепляется к словам. Не так уж и принципиально "ближе или меньше". Главное согласованность с наводчиком, как и то чтоб он понимал, что такое пять.
Насколько эффективно давят пулемёты по видео сложно судить, хотя раз сепары не сыпят в ответ то норм. Но то что работу миномета желательно обеспечивать дополнительными средствами чтобы заполнить паузы при перестрелке в подобных группах, ИМХО факт.
 
Согласиться с ним можно только в том, что близко. Что мешало лупить например с трёх км? Если позиции противника хорошо разведаны может прокатить. Если нет то с замаскированной позиции того же АГС может нехило прилететь в ответ.
По поводу корректуры пусть не цепляется к словам. Не так уж и принципиально "ближе или меньше". Главное согласованность с наводчиком, как и то чтоб он понимал, что такое пять.
Насколько эффективно давят пулемёты по видео сложно судить, хотя раз сепары не сыпят в ответ то норм. Но то что работу миномета желательно обеспечивать дополнительными средствами чтобы заполнить паузы при перестрелке в подобных группах, ИМХО факт.
Мешала необходимость положить требуемое количество боеприпасов с требуемой точностью в ограниченный отрезок времени.
И на видео только часть происходящего.
 
Мешала необходимость положить требуемое количество боеприпасов с требуемой точностью в ограниченный отрезок времени.
И на видео только часть происходящего.
В подобных случаях время всегда ограничено вне зависимости от рабочей дистанции. Ну а подобная точность достигается и с больших расстояний. (но не предельных) видео тех же к-2)
То что часть видео это понятно)
Кстати где балабол с его элипсом рассеивания?))
 
В подобных случаях время всегда ограничено вне зависимости от рабочей дистанции. Ну а подобная точность достигается и с больших расстояний. (но не предельных) видео тех же к-2)
То что часть видео это понятно)
Кстати где балабол с его элипсом рассеивания?))
Оно все равно немного разное. Почему - я тебе отписался в личку.
 
Roman Donik
Долго я наблюдал всю эту историю с отведением войск по трем населенным пунктам. Много слышал объяснений. Все объяснения логичны и правильны. Особенно, если не думать о последствиях.
Если совсем коротко. Зеленский очень хочет устроить встречу в нормандском формате. Вот так сильно этого хочет, что готов рискнуть и забить болт на все. Даже на клавиатуру. Он убежден, что у него все получится. Ему внушали и успешно внушили, что Порошенко наживался на войне и поэтому не хотел никаких соглашений. А вот он, поскольку он "не такой", то все сможет очень быстро. С одной стороны, ему внушают иллюзии о том, что все очень просто и он может разрулить все и прекратить войну буквально за одну встречу. С другой стороны, слава Богу, есть люди, которые пытаются ему объяснять всю опасность такой самоуверенности. Из ОП давят на военных по поводу разведения очень сильно. Они очень сильно в этом завязли. Вся предвыборная кампания строилась на том, что Порошенко не хотел прекращения войны, потому что.... Именно поэтому они закрывают глаза на обстрелы и на то, что разведение на станичке не прошло. Именно поэтому, они исключают "разведение по Станице Луганской, чтобы не навредить разведению по Золотому и Петровскому". Именно поэтому, они ни словом не вспоминают о разведении по нашим территориям, например, по Дебальцево. Именно поэтому, они форсируют эту тему.
Сейчас, до Зеленского, начинает потихоньку доходить, что просто прекратить войну не получится. Только на чьих-то условиях. И "договориться посередине" - это совсем не то, что устраивает активную часть украинского общества. Поэтому они заговорили о плане Б и о том, что готовы будут вернуть позиции обратно. Раньше такое вообще никем не произносилось. Они были настолько самоуверенны в своих заблуждениях, что даже не допускали варианта, при котором ничего не получится.
Кроме этого, есть вещи, о которых никто не говорит. Россияне начали выдвигать все новые и новые требования.
- "Нужно сделать вот это и тогда". Сделали. "А вот нужно сделать еще и вот это и тогда". Сделали. "А вот нужно сделать еще и вот это и тогда".
Россияне не заинтересованы в этой встрече. Они не заинтересованы в прекращении войны. И это потихоньку начинает доходить до некоторых людей из окружения Зеленского.
Но сам Зеленский так много раз убеждал всех в том, что сможет "прекратить войну", что у него просто нет другого выхода, кроме как лезть в эту петлю. Пищит, а лезет. Потому что если не будет этой встречи и каких-то результатов, то в глазах «простого народа» уставшего от войны, на войне зарабатывать начнет Зеленский. Просто перераспределит потоки и все. "Простые люди"по другому думать не могут.
К сожалению, у Зеленского нет реального понимания того, что такое война. Все эти обострения на фронте, все заходы регулярных войск РФ, все эти борты с ранеными и вой скорых в ночных городах, все эти проводы погибших, все это прошло мимо него. Совсем.
Для него война свелась к разговору по телефону с Путиным и к встрече освобожденных в аэропорту. Триумф, после короткого разговора. Он реально думает, что и дальше все будет так же легко. И россияне на этом играют. На этом играют и те, кто пришли вместе с Зеленским нарубить баблишка и свалить из страны. Коломойский и его люди так же убеждают Зеленского в его исключительности и в том, что решить этот вопрос очень легко. Чем больше протестов и внутренних конфликтов, тем меньше внимания обращают на то, как распределяются деньги и как Коломойский ломает энергетическую независимость страны ради прибыли.
Зеленский не понимает, почему разведение не поддерживает ветеранское сообщество и патриоты. Он не понимает простых вещей - все, кто против разведения, слишком хорошо знают цену каждому метру освобожденной земли. И знают, как сложно будет вернуть эту землю.
Я больше скажу. Ветераны и патриоты, сейчас, спасают Зеленского от больших проблем. Потому что если будут потери в результате разведения и дальнейших действий, то вот эти все марши и протесты покажутся детской забавой. Именно из-за этого, власть и начала задумываться и просчитывать разные варианты.
Я не знаю, как дальше будут развиваться ытия. Но заставить Зеленского изменить свое мнение, можем только мы. Именно заставить. Потому что вокруг него уже сформировали теплую ванную с учетом всех его слабостей.
Коломойский и Ко, слишком долго к этому готовились.

Roman Donik
Апаршин выиграл конкурс на должность гендиректора оборонного директората Офиса президента Украины. Какая неожиданность. Апаршин выиграл конкурс в ведомстве, которое кидалы и рейдеры создали для того, чтобы вывести из под закона о люстрации смотрящего от Коломойского. И этот конкурс выиграл Апаршин. Специалист по ликвидации/сокращению армии и продаже надлышкового майна. Сначала сделать майно надлышковым, а потом продать. Не в МО, так в ОП. Хоть тушкой, хоть чучелом.
Это говорит об одном. У них есть план. Давно. И они его придерживаются. И этот план не имеет с независимостью Украины ничего общего.
 
Пошли работать замполиты

74496672_2466327540258844_7657920761713131520_n.jpg


https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2466327796925485&id=100006448650648
 
Соответственно, от идеи разведения в офисе президента никто не отказался.
Звонок в дверь: «Мордобой заказывали»?
- Нет.
- Извините, придётся - уплачено!
Но...может и бумерангом пойти... если лезвие обоюдоострое, да, ещё и даггер..а перехватят правильные и умелые руки
 
Последнее редактирование:
Щаз Апаршин позвонит зеле в Японию и тот прикажет поставить партию в 1000 штук... Ну, или рашен купит, ага, ага.

На выставке масса интересного добра была.

рошен продолжает помогать армии. сегодня разговаривали с ними о целевой помощи на закупку ( цена вопроса под 10 лямов грн.)
 
рошен продолжает помогать армии. сегодня разговаривали с ними о целевой помощи на закупку ( цена вопроса под 10 лямов грн.)
Это хорошо, что продолжают и дальше помогать. Но, тем, что на выставке было, заниматься некому. Сейчас необходимость в более банальных вещях, о том и речь...
 
Назад
Сверху Снизу