Поэзия

Так сказать, мечтой или точнее очень сильным желанием на данный момент является - "Попасть в Цанханим"...
Вот и написал я гимн этой бригады, который ей и посвящаю!
Все права конечно же защищены!
 
Иван наверняка оценит.
Да и не только он.
https://www.stihi.ru/avtor/edlipnik

Эт просто праздник какой-то
Когда во мне поёт Кобзон...
Эдуард Шляпников
Когда во мне звучит Кобзон
Я наполняюсь нот озоном !!!
Я становлюсь с ним невесомым -
Свободным от мирских кальсон !

Средь выступающих персон
Нет в мире красивей Кобзона !
Вокал его диапозона
Звучит сильнее , чем клаксон .

Его куплетов сладкий сон
Полезен и для кругозора ...
Всегда я слушаю Кобзона
Когда во мне поёт Кобзон !

Читать всё :)
 

nt00

 
..........Среди выдающихся ученых и педагогов названы Игорь Сикорский, Иван Полюй, Николай Пирогов, Василий Сухомлинский, Антон Макаренко, Илья Мечников, Виктор Глушков, Евгений Патон, Борис Патон, Олег Антонов, Владимир Вернадский, Иван Котляревский, Владимир Даль, Сергей Королев, Выдающиеся писатели-украинцы - Олесь Гончар, Василий Симоненко, Михаил Коцюбинский, Олена Телига, Михаил Булгаков, Лина Костенко...:
........



ЯК Я ВТОМИВСЯ БУТИ ВСЕ НА ЛЮДЯХ!
Важке це діло — влада, булава.
То вони люблять, то вони не люблять.
Та всяк тебе ще й брудом облива.

Умри за них, і то їм буде мало.
Усе віддай — обізвуть хитруном.
Видать, це наше неподільне право —
своїх гетьманів обкидать багном.

Ось я тут вийду на дозірну вежу
та понавколо подивлюсь.
І ні від кого не залежу.
І тільки Господу молюсь.

Я КІНЬ. Я НЕ ТЯГЛО. Я ДОБРОЇ ПОРОДИ.
Як борозенний віл — тягну, тягну, тягну.
О Боже мій! А в світі ж є народи,
своїм великим знаючі ціну.

А тут, добивши слово до сколотин,
Всяк хоче правду виказать свою.
І я, обляпаний болотом,
В чиїх очах невронений стою?

НЕ ЗВИКЛИ ДУМАТЬ, ЗВИКЛИ ГОВОРИТИ.
Кричати звикли — "слава" та "ганьба".
Злиденний дух, прикутий до корита,
лише ногами правду розгріба.

ДУША ЗАХРЯСЛА В ЦЬОМУ ХОМУТИННІ,
де лиш горби вклоняються горбам.
Як там я вчив ще змалку по-латині:
"Гублю себе, коли служу рабам!"

НЕ ПЕРЕСЛІДУЮТЬ МЕНЕ
ВИДІННЯ ЛІТ МОЄЇ СЛАВИ.
Хіба що, може, трохи кави.
А весь той блиск, ті златоглави,
усе те пишне і гучне
не переслідує мене.

Я в ці руїни душу доволік.
Тут, певно, вже й кінчатиму свій вік,
повержений чужими і своїми.
А нащо всі ті спогади здались?
Це як спитать:
чи сниться цим руїнам —
вони були фортецею колись!

УСЕ МИНУЛО, НАЧЕ СОН ЗНИКОМИЙ
Життя за мною браму зачиня.
Я вже й обжився. Маю троє коней —
ЗЕЛЕНИЙ КІНЬ і наші два коня

ВЖЕ Й ДЖУРА МІЙ ДО ТИШІ ТУТ ЗВИКАЄ.
І коні забувають про сідло.
Кажу: — Іди. Вона ж тебе чекає.
Дорогу не забув? Утрапиш в те село?

А він мовчить і держить страж ночами.
А він мовчить, затявся раз на все.
То десь сомів наловить під корчами,
то зайця десь вполює принесе.

МЕНІ ЦЯ ТИША ЯК МОЯ ТРУНА.
Дивлюся в ніч. Ні виходу, ні входу.
І тільки тихо лопнула струна
десь на бандурі на суху погоду.
....................:
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_3_1.html
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_3_1.html
 
Сверху Снизу