Follow along with the video below to see how to install our site as a web app on your home screen.
Примечание: This feature may not be available in some browsers.
оXYеть.
это где ж такое приключилось.
кто по архитектуре, дайте справку.
нео-классицизм или ампир, с элементами барокко и пролетарского реализма. конец 19 века.
Львов наверное, австрийский генштабъ.
...
пушут что КВО от 1/400 до 1/300 от дистанции стрельбы.Готов узнать от вас КВО более современных 155мм снарядов
Но идея то хорошая, да? У тех, кто почитал и послушав русские паблики отпадает всякое сочувствие к существам населяющих новоявленный четвертый рейхВы можете хоть до основания стереть Белгород, Курск, Ростов и на сдачу все окрестные сёла, пуйлу от этого не будет ни жарко ни холодно.
В Праге таких зданий полно. Так что да, ясно видно влияние австро-венгерского Генштаба.оXYеть.
это где ж такое приключилось.
кто по архитектуре, дайте справку.
нео-классицизм или ампир, с элементами барокко и пролетарского реализма. конец 19 века.
Львов наверное, австрийский генштабъ.
...
не перестанут.Нас перестанут обстреливать ровно тогда когда от нас в ответ им будет лететь что-то серьезно.
Дівчата-водійки незалежно від стажу водіння та своїх страхів сідають за кермо на далекі відстані. Приборкують "механіку", якщо саме ця машина потрібна військовим в ЗСУ. Вони навіть готові гнати вантажівки, швидкі та фури – аби наблизити перемогу.
"Українська правда. Життя" поспілкувалася з трьома відчайдушно сміливими волонтерками, які переганяють машини з Польщі, Німеччини, Словаччини, Чехії і не бачать у тому нічого надзвичайного. У кожної з них є історія про кілька десятків годин на кордоні у черзі.
Про пригоди, перепони та людську доброту розкажуть самі дівчата: Лана, Олена та Ірина. Далі – їхня пряма мова.
|
Дівчата-водійки, які розказали свої історії |
Запала кнопка аварійки
Водійка: Світлана Косач-Квітка, понад 15 років за кермом
Першу машину ми чекали понад добу на нейтральній території між пунктами пропуску на кордоні Україна – Польща. Але хлопці, які гнали нам цей автомобіль, завантажили його ще й гуманітаркою, яку не пропустили митники. Їх розвернули та змусили оформити гуманітарний вантаж, а я з напарницею пішки повернулась в Україну.
Тож найпам'ятніша машина – точно не перша. Це була десь третя або четверта, я мала забрати її під Варшавою. Дарма, що не загуглила, де є Острів-Мазовецький (це місто у східній Польщі) і повірила своєму чоловіку Євгену, що то кілометрів 20 від столиці.
Коли я сіла в автобус, мені подзвонив Женя і сказав, що план міняється. Треба було забрати дві машини одразу. Жартома кажу йому, що я не Ван Дам і дві привезти не вийде. Він заспокоює, що вже знайшов другого водія – нашого друга Ігоря. У нього 4 дітей, тому може перетинати кордон. Точкою зустрічі з ним призначили Жешув.
До Острова Мазовецький, що у 120 км від Варшави, я доїхала рейсовим автобусом. Водій висадив мене на об'їзній, якраз біля готелю. Зайшла, замовила сніданок: персонал почув українську і поставився до мене дуже емпатійно, навіть сам директор висловив бажання допомогти. Я попросила сконтактувати з водієм: вже за 20 хвилин він приїхав на парковку до готелю.
Власник авто – трохи старший середнього віку чоловік на своєму бойовому коні Nissan Navara. Та машина – типовий транспорт мисливця з пробігом понад 200 тисяч.
Пам'ятаю, що ми вже підписали договір, він віддав мені ключі. Я відкриваю дверцята, вмощуюсь, а тоді опускаю очі донизу і бачу 3 педалі.
Лана і власник Nissan. Фото з архіву
У мене – Tesla Model X. Вона не просто на автоматі, вона – з автопілотом. Я на механіці років 15 не каталась. Єдине, що мені лишалось – це зізнатися поляку-продавцю, що не пам'ятаю, як на такому агрегаті їздити. Він здивовано звів брови, нахмурився, а тоді провів швидкий урок водіння. Нюанс в тому, що педалі треба аж втискати, щоб вони працювали.
У дорозі часом плутала передачі, то вона у мене вила серед автобану. Я, "чхаючи" та "ревучи", підкорювала кілометр за кілометром. На цій напівдохлій кобилі мені треба було повернутися у Варшаву, щоб забрати гроші на другу машину.
Ще й Ігор вирішив "спростити" ситуацію та прилетіти у столицю. Дорогу до аеропорту пам'ятаю як суцільну їзду по колу – поляки люблять такий тип розв'язок. Часом, аби "намацати" правильний, з'їзд доводилось намотати 2-3 кола.
Їхати на тій механіці було не просто: я глохла, плутала передачі, тому часто натискала кнопку "аварійки". Забігаючи наперед, коли я вже довезла машину в Україну на СТО, хлопці здивовано поглянули на запалу кнопку з трикутником. Я лише знизала плечима.
Після вдалої покупки другого авто ми вирішили їхати на кордон зранку наступного дня. Все було спокійно, легко пройшли.
Але в Україні їхати легше не стало – бо дорога була через гори: спуски та підйоми на "механіці" – таке собі задоволення. Але після цього я вже нічого не боюся. Якщо хлопці попросять, то можу й вантажівку пригнати.
Мені навіть байдуже, що я витрачаю купу свого часу. Важливіше, що хлопці, які там, можуть не дочекатися автівок, бо потрапляють у пастки без них. Одного разу, поки ми чекали у черзі, хлопець, для якого везли машину, опинився в шпиталі.
Черга – це окрема форма соціальної взаємодії. Спершу всі наїжачені, а тоді хтось підгодує, а хтось – покаже, як цю нескінченну вервечку машин об'їхати.
В останній поїздці мені допомагали чоловіки з найрізноманітніших авто. Вони разом зі мною йшли вмовляти прикордонників оформити документи та дозволити в'їзд, шукали код на кузові для митниці, пригостили та допомогли в міру своїх можливостей.
Пропагандонам из Рашки требуются актёры, чтоб снимать постановочные ролики про распятых мальчиков в трусиках. Судя по этому объявлению мы скоро увидим новые ролики про бИндеровцев и штаны Азова.
Посмотреть вложение 198256
в Вене кстати есть прикольный памятник советским воинам освободителям, в этом стиле.В Праге таких зданий полно. Так что да, ясно видно влияние австро-венгерского Генштаба.
+1не перестанут.
даже если ВСУ выбьют русских из Украины, - все равно будут доставлять по полтонны туда или сюда, в зависимости от политической ситуации.
санкции какие-то не сняли - хуяк по Украине.
вплоть до торговли за цены на газ.
кто-то где-то назвал путина хуйлом, - получите тонну.
с прекрасными объяснениями, наши героические войска выполнили задачу, враг разбит но не уничтожен, угроза родине сохраняется, бьем по штабам.
на свои потери им насрать, это продемонстрировали в полный рост.
и будут на Израиль кивать, во смотрите, бьют же по сирии.
только смена режима.
на западе это уже понимают.
но, поскольку все это добро летит пока не к ним, медлят.
...
И выпущенные тоже. Я про то, что никакой ЖК в Украине не поможет. Они даже не почувствуют его работу. Ну, может, если два десятка батарей купят...(на каждый прифронтовой город)Писал уже раньше- это наша заслуга, а не их недоработка. Падает меньше потому, что их сбивают. Считайте выпущенные, а не попавшие.
На каждый областной центр, и соответствующее количество противоракет.И выпущенные тоже. Я про то, что никакой ЖК в Украине не поможет. Они даже не почувствуют его работу. Ну, может, если два десятка батарей купят...(на каждый прифронтовой город)
"
Которые надо ещё произвести. Такого количества пока нет вообще.На каждый областной центр, и соответствующее количество противоракет.
Я думаю вы ошибаетесь. С десятка полтора расхуяченных заводов, нефтебаз и электростанций отрезвят очень многих.+1
Этого дракона можно успокоить только усекновением башки и прижиганием шеи.
Спокойный сон кстати никакая система ПРО всё равно не обеспечит, мы тут бегаем по убежищам каждый раз когда у двоюродных случается воспаление ЧСВ несмотря на любые купола.